Коли пам’ятки стають вразливими

 

У часи війни руйнування культурної спадщини ніколи не буває випадковим. Це удар у саме серце ідентичності, спроба стерти символи, що пов’язують народ із його землею. Сьогодні в Україні історичні пам’ятки опинилися на лінії вогню, і цифрові технології стають чи не єдиним способом врятувати те, що завтра може зникнути назавжди.

 

Завдяки мережі UAAC (Ukraine Art Aid Center) та робочій групі HerJUk (Jewish Architectural Heritage in Ukraine) стартував унікальний проєкт. Він об’єднав 3D-технології, мистецтвознавство та архітектурну реставрацію для збереження тендітної єврейської спадщини. Те, що починалося як технічний експеримент, перетворилося на історію справжньої солідарності: студенти, науковці та професіонали об’єдналися, щоб культурний ландшафт України вистояв навіть під обстрілами.

 

Пам'ять сильніша за камінь

 

Головне питання, яке поставили перед собою учасники: як врятувати знання про будівлю, якщо сама споруда може не пережити війну?

 

Колишня синагога в Новоселиці на Чернівеччині (Каталог синагог Буковини, 2016).

 

Синагога в Новоселиці, зведена у 1919 році — це скромна, але вишукано оздоблена будівля, що є рідкісним свідком розквіту єврейської громади Буковини. Протягом десятиліть такі пам'ятки занепадали, а повномасштабне вторгнення перетворило цей занепад на критичну загрозу.

 

У 2023 році група HerJUk ініціювала серію зустрічей між українськими та німецькими науковцями. Мета була амбітною: створити «цифрового двійника» синагоги за допомогою 3D-лазерного сканування та технології HBIM (інформаційне моделювання пам’яток). Це не просто копія, а цифровий фундамент для майбутньої реставрації та наукових досліджень.

 

Від польових робіт до цифрової моделі

 

Хмара точок — результат сканування командою SKEIRON (2024).

 

Проєкт став прикладом ідеальної міждисциплінарної співпраці. Безпосередньо в Україні львівська команда SKEIRON провела детальне лазерне сканування об’єкта. Вони зафіксували все: від грубої фактури цегляних стін до найдрібніших фрагментів унікальних розписів на стелі молитовної зали.

 

Студенти Майнзького університету прикладних наук працюють над моделлю HBIM (AI MAINZ, J. Lutteroth, 2025).

 

Далі естафету перейняв Майнц (Німеччина). Влітку 2025 року студенти Університету прикладних наук під керівництвом команди AI MAINZ перетворювали мільйони відсканованих точок у живу 3D-модель.

 

Найбільшу увагу приділили серцю синагоги — молитовній залі. Розписи на її стелі, заново відкриті лише у 2009 році, стали емоційним центром проєкту. Студенти не просто креслили стіни, вони відтворювали атмосферу інтер’єру, накладаючи автентичні текстури на цифрові поверхні. Це був живий діалог між поколіннями та країнами.

 

Прототип майбутнього

 

На осінь 2025 року команда підготувала повноцінну модель синагоги. Це не просто «картинка», а багаторівнева база даних, де кожен архітектурний елемент має свою історію.

 

3D-візуалізація інтер’єру синагоги (AI MAINZ, 2025).

 

Цей прототип довів, що технологія HBIM є незамінною для екстреної фіксації спадщини. Більше того, спираючись на знання українських істориків, команда змогла створити гіпотетичну реконструкцію будівлі — показати, як вона виглядала до того, як її спотворили перебудови радянських часів.

 

Результати цієї праці будуть представлені в листопаді 2025 року на виставці «Мальовані молитви» у Кельнському університеті. Відвідувачі зможуть на власні очі побачити процес «цифрового воскресіння» забутих шедеврів Буковини.

 

Огляд виставки «Намальовані молитви» в Кельнському університеті (А. Ліпінська, 2025).

 

Мережа солідарності

 

Проєкт у Новоселиці — це більше, ніж технологічне досягнення. Це нова модель культурної дипломатії. Для України це спосіб привернути увагу світу до своєї спадщини, а для західних науковців — можливість безпосередньо допомогти врятувати живу історію.

 

Така праця робить цифрову архівацію гуманною. Ми не просто зберігаємо файли — ми виявляємо солідарність у боротьбі проти забуття. Крім того, проєкт допомагає створити єдині європейські стандарти для документування пам'яток у зонах конфлікту.

 

Плани та перспективи

 

З відкриттям виставки в Кельні наприкінці 2025 року, цифрова синагога в Новоселиці постає не просто як модель споруди, а як взірець справжньої співпраці. Він демонструє, які результати стають можливими там, де професійний досвід, дослідницький інтерес та людське співчуття перетинаються в єдиному прагненні.

 

Партнери проєкту не збираються зупинятися. У планах — робота з іншими об’єктами по всій Україні. Пілотний проєкт у Новоселиці має стати частиною великого цифрового архіву єврейської спадщини Східної Європи. Стіни можуть бути крихкими, але пам'ять, збережена по пікселю, — незнищенна.

 

Особлива подяка за внесок та підтримку:

• UAAC (Центр допомоги мистецтву України)
• HerJUk (Робоча група з єврейської архітектурної спадщини в Україні)
• SKEIRON (Компанія з 3D-сканування та збереження спадщини, Україна)
• Проф. д-р інг. Пьотр Курочинський, AI MAINZ (Університет прикладних наук Майнца)
• Проф. д-р Штефан Хоппе, Інститут історії мистецтв (LMU Мюнхен)
• Проф. Євген Котляр, Харківська державна академія дизайну і мистецтв
• Микола Кушнір, Музей історії та культури євреїв Буковини (Чернівці)
• Проф. д-р Александра Ліпінська, Інститут історії мистецтв (Кельнський університет)